Рагуцька Олена Петрівна

 

Закінчила Слов’янський державний педагогічний університет у 2003 році. 

Кваліфікаційна категорія “Спеціаліст”.

Стаж роботи : 10 років

 

Педагогічне кредо:

” Дитина – це ніжний паросток , який стане могутнім деревом і вимагає до себе великої уваги.”

                                                                                  (В.Сухомлинський)

 

Графік роботи психолога ЗДО № 3 « Яблунька»

Понеділок

800–1200

Середа

800–1200

Четвер

830–1200

П’ятниця

800–120

                              Консультації

Понеділок

800 – 900

Четвер

11001200

Робота практичного психолога з усіма учасниками освітнього  процесу спрямована на  створення умов для інтелектуального і соціального розвиту, збереження психічного здоров’я ,надання психологічної підтримки всім учасникам освітнього процесу.

Мета:  збереження та зміцнення психофізичного здоров’я дітей та педпрацівників ЗДО шляхом впровадження технік арт- терапії.

Напрямки роботи:

1.Робота з впровадження наступності в навчально- виховному процесі ЗДО і 33СО.

2. Здійснення психологічного супроводу психолого- педагогічного патронату дітей, які не відвідують ЗДО.

3. Психологічний супровід правового виховання.

4. Психологічний супровід процесу адаптації.

5. Робота з формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя дитячого, педагогічного, батьківського колективів.

6. Психологічний супровід дітей  « групи ризику».

7. Психологічний супровід профорієнтування.

8.Психологічний супровід дітей внутрішньо-переміщених осіб, дітей , що опинилися в складних життєвих обставинах.

9. Психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами.

10. Вивчення рівня соціального розвитку.

Профілактика психологічних травм у дитини .

 

·         Любіть та підтримуйте свою дитину. Гарне ставлення батьків допоможе їй зрозуміти – життя прекрасне.

·         Пам’ятайте, що виховання дитини потребує терпіння, самовіданності та внутрішньої стабільності.

·         Розвивайте своє вміння зі щирим інтересом розпитувати дитину, вислуховувати її.

·         Розширюйте уявлення дитини про людські почуття.

·         Учіть дитину адекватно реагувати на певну подію, вчинок, результат діяльності.

·         Навчайте з оптимізмом ставтися до труднощів, розповідайте, як їх долати.

·         Розвивайте власну силу волі та адекватну вимогливість до себе.

·         Допомагайте дитині повірити в себе та у свої сили.

 ·      Намагайтеся бути одночасно вимогливим і справедливим.

 Правила сімейного виховання

     Будьте уважними і чутливими до дитини та її проблем. Задовольняйте потребу дитини в емоційній допомозі батьків (зміцнення афективного компонента), оскільки емоційна невлаштованість, поганий настрій блокують прагнення дитини;

Ø  приділяйте дитині достатньо уваги і часу. Присвячуйте дитині хоча б годину на добу, даруйте їй один з вихідних (проводьте цей день разом — ідіть в парк на атракціони, в зоопарк, просто виїдьте сім’єю на природу тощо);

Ø  любіть дитину і обов’язково її балуйте. Даруйте дитині час від часу подарунки і влаштовуйте свята, бо діти дошкільного віку найбільше переживають радощі і щастя під час отримання подарунків і свят;

Ø  ініціюйте спільні справи чи обговорення будь-чого, введіть у спілкування з дитиною. Водночас надавайте їй можливість самостійно опанувати проблемну ситуацію, а не вказуйте, як діяти;

Ø  висловлюйте дитині свою любов після розв’язання конфлікту, тобто дайте їй зрозуміти, що батьків не влаштовує лише її поведінка, а не сама дитина.

Створіть в родині атмосферу любові й розуміння

Що робити , якщо у вас конфліктна дитина

Визначте причини:

Ø  Можливо, конфліктність – наслідок егоїстичності дитини. Якщо вдома вона – центр уваги і найменші її бажання виконуються, то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей. Але, не отримуючи бажаного, вона починає домагатися свого, провокуючи конфлікти.

Ø  Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках накопичені в її душі почуття.

Ø  Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім’ї та просто починає наслідувати їхню поведінку.

Ø  Конфліктна поведінка дитини – це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Як себе вести з конфліктною дитиною:

ü  Перш за все проаналізуйте свою власну поведінку і установки по відношенню до дітей. До кого з них ви ближче емоційно? Можливо з кимось з ваших дітей ви пов’язуєте які-небудь особливі сподівання? Хтось із них нагадує вам ваших власних батьків? Ви чекаєте, щоб старша дитина вела себе як доросла, навіть якщо їйвсього сім років? У вас є схильність звинувачувати одну дитину більше, ніж іншу? Постарайтеся спочатку подолати власну упередженість до дитячих конфліктів.

ü  Вимагайте, щоб діти просили дозволу один у одного, перш ніж позичити якусь річ або пограти з нею. Допомагайте дітям точно позначати межі власної території, що призначена для загального користування, а що належить кожному з них. Це позбавить власника від постійної загрози непрошеного вторгнення і задасть правила для вирішення спорів.

ü  Намагайтеся не втручатися відразу в суперечки дітей, якщо вони не ризикують поранити один одного. Часто в дитячій підсистемі встановлюється природна для їх віку ієрархія. Якщо на питання “Чи хочете, щоб я допоміг вам вирішити цей спір?” діти відповідають “ні”, то краще дати їм шанс все вирішити самостійно.

ü  Стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недружні погляди один на одного або бурмотання чого-небудь з образою.

ü  Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об’єктивно розібратися у причинах конфлікту.

Допомагайте вашим дітям домовлятися. Будьте посередником, а не суддею в їхніх суперечках.

üПісля сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту; спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

ü  Не обговорюйте при дитині проблеми його поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх.

ü  Не завжди слід втручатися в сварки дітей: тільки якщо під час сварок один завжди перемагає, а інший виступає «жертвою». Варто перервати їх контакт, щоб запобігти формування боязкість у переможеного.

ü  Використовуйте зміну обстановки для зменшення емоційного напруження.

ü  Створюйте спеціальний простір для безпечного відреагування агресії. Це можуть бути взаємні ігри або карикатури, рітуалізована битва подушками. Забороняйте бійки серйозно поза “п’ятихвилинками ненависті”, караючи обох дітей без розгляду “Хто перший почав”

Радимо пограти:

          Попросіть дитину намалювати її друзів, потім розповісти що-небудь про кожного з них.

 

          З компанією дітей скласти казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки. Вчить адекватним способам взаємодії – взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати співрозмовника.

 

12 правил спілкування поведінки батьків з дітьми

Поза сумнівів, що саме від батьків залежить, якими будуть їхні діти: чи стануть вони впевненими в собі, які оцінюють свої вчинки адекватно, дорослими людьми, або все життя будуть боротися з комплексами, отриманими, можливо,  у дитинстві. Зрозуміти, як потрібно правильно поводитися, він може, тільки випробувавши на собі всі моделі поведінки: і хороші, і погані. Щоб встановити довірливе спілкування з дитиною і домогтися його правильної поведінки, потрібно дотримуватися кількох простих правил.

1. Дайте дитині зрозуміти, що Ви завжди її любите і приймаєте його таким, який він є. Коли Ви говорите дітям добрі слова, відбувається емоційне «підживлення», яке допомагає їм розвиватися, і формується висока адекватна  самооцінка.

2. Більше приділяйте увагу невербальному  спілкуванню з дитиною. Частіше посміхайтеся, обіймайте його. Вчені довели, що людині необхідно 8 обіймів на день, щоб почувати себе нормально.

3. Намагайтеся, щоб Ваші слова не розходилися з ділом. Дитина може перестати довіряти Вам і почати робити те ж саме. У спілкуванні батьків з дитиною не повинно бути ніякого лицемірства.

4. Не втручайтеся, коли дитина не просить допомоги. Просто підтримайте його. Іноді йому потрібно отримувати і негативний досвід, бачити наслідки своїх вчинків.

5. Не відмовляйте дитині в допомозі з «педагогічних міркувань», допоможіть йому, якщо він не може впоратися сам – зробіть це разом.

6. Нічого не нав’язуйте, діти самі будуть робити те, що їм справді цікаво. Краще запропонувати ліпший варіант, обґрунтувавши його переваги; показати це власним прикладом

7. Вчіться слухати свою дитину, адже саме в спілкуванні Ви дізнаєтеся про його переживання і потреби. Намагайтеся розуміти без слів: є речі, про які дітям важко говорити прямо. Не залишайте його без підтримки наодинці зі своїми переживаннями.

8. Приділяйте дитині максимум уваги: читайте, грайте, займайтеся. Часто погану поведінку дітей викликано браком уваги з боку батьків і вони будь-якими способами намагаються домогтися його (можливо навіть деструктивними).

9. Показуйте, що Ви своїй дитині довіряєте, діліться почуттями, питайте, як правильно вчинити. Спілкуйтеся з дітьми на рівних.

10. Не сперечайтеся з дитиною, вона буде робити так само, суперечка збільшує відстань між людьми. Просто спокійно, по-доброму пояснюйте свою точку зору.

11. Правильно реагуйте на його поведінку, намагайтеся зрозуміти, що змусило дитину вчинити саме так. Завжди оцінюйте вчинок, а не особистість дитини. Дайте їй зрозуміти, що Ви її все одно любите.

12. Частіше говоріть «будь ласка», «дякую», вчіть хорошим манерам і правильній поведінці на своєму особистому прикладі.

Установлення довірчих відносин з дитиною:

• Вислуховуйте дитину не перебиваючи, проявляйте щирий інтерес до нього, його розповідей і прохань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого він не готовий, якщо він втомився, засмучений, збуджений.

• Не критикуйте і не порівнюйте її з іншими дітьми.

• Не вимагайте від дитини занадто багато. Пам’ятейте, що в кожного свої можливості.

• Не починайте розмову з: «Не так зробив», «Погано зробив». Почніть з похвали за спробу, намагання дитини

•Раціонально встановлюйте правила і обмеження: якщи їх занадто багато дитина просто перестає їх помічати; якщо вони будуть не обґрунтованими – перестає їх ігнорувати.

Рецепт «Спілкування батьків з дітьми»

Взяти «прийняття», додати до нього «визнання», змішати з певною кількістю «батьківської любові і доступності», додати «власної відповідальності», приправленною «люблячим батьківським і материнським авторитетом».

Правильне спілкування – це таке спілкування між дитиною та її батьками, коли слова можуть бути і не потрібні. Вміння сказати без слів – свідчення  справжнього і глибокого розуміння.

17.04.2019 р.  практичний психолог Рагуцька Олена Петрівна взяла участь у III регіональному фестивалі психологічних інновацій «Психофест інновацій» Напрям 2 « Воркшоп від майстра»

Метою якого було: підвищення професійної майстерності психологів щодо використання арт-технологій для формування емоційної стабільності і відновлення психічного здоров’я учасників освітнього процесу в умовах реалізації  концепції НУШ.

Завдання:

– познайомити учасників майстер-класу з досвідом використання арт-терапевтичних технологій для зменшення психоемоційної напруги та забезпечення емоційного благополуччя учасників освітнього процесу  в умовах реалізації  концепції НУШ та їх застосуванням на практиці;

– створити позитивний емоційний клімат у учасників, використовуючи види арт-терапії (ізотерапії) як одну з форм організації майстер-класу;

– сприяти розвитку професійно-творчої активності, розкриттю внутрішнього потенціалу кожного педагога, шляхом створення умов для індивідуальної і колективної роботи.